Сумська обласна універсальна наукова бібліотека

Давній герб Білопілля виконано в традиційних для української геральдики тонах. У верхній частині європейського (французького) пересіченого щита, на синьому тлі - золотий ріг достатку. На нижній частині, на жовтому полі - золоті зображення трьох водяних млинів.
Млини на Білопільському гербі - звісно ж, аж ніяк не випадковість, вони свідчать про широкий розвиток млинарства вже при перших роках заснування білопільської, й інших козацько-слобідських сотень в нашім краї.

В 1729-1730 роках був розроблений проект герба для Глухова. Всіма елементами своєї символіки він представляв місто як гетьманську столицю. Але тільки в 1782 році була затверджена остаточна редакція герба: "Щит розділений на чотири частини; з них — у синім полі дві золоті булави, у зеленому — нагострений золотий постамент, у срібному — червоний прапор з Державним Російським гербом, у золотому — на червоному ратищі бунчук".

Герб Конотопа: у синьому полі - золотий хрест, під ним – срібний рогатий місяць, вгорі шестикутна зірка.

Верхня частина - у малиновому полі - золотий хрест, над ним три золоті шестикутні зірки. Нижня частина - у білому полі - дві навхрест розміщені зелені гілки. Верхня і нижня частина герба - елементи відомих на території теперішнього символік - Краснопільсько-Сироватської сотні та герба Миропілля. Малинове поле - колір прапора Краснопільсько-Сироватської сотні. Носить у собі символічне поєднання героїчного минулого часів заселення території і героїчної історії часів Великої Вітчизняної війни. Золотий хрест символізує святість територіального та людського єднання, ствердження вічних християнських цінностей високої духовності. Три золоті шестипроменеві зірки - три основні складові частини, з яких склався сучасний район, кількість променів у трьох зірках - 18 територіальних утворень району (16 сільських і 2 селищних рад). Жовтий колір хреста і зірок символізує основний напрямок діяльності - сільське господарство з широкими нивами. Дві схрещені зелені гілки - елемент герба Миропілля уособлює красу рідного краю, щедрість і доброзичливість людей.

Герб міста являє собою щит на темно-зеленому тлі, що є символом густих лісів, які широкою смугою огортають місто з трьох боків. Посередині зображення білого лебедя на хвилях, що ніби відзеркалюють його у воді. Справа шабля-символ історичної ролі Лебедина, заснованого як "сторожа", "фортеця", місцеперебування тут аж до 1917 року регулярних козацьких (а пізніше - уланських військових частин). Шабля у піхвах, опущена лезом донизу, як ознака оборонного характеру військового життя міста. Зліва - зображення стиглого колоса - символ переважно аграрного характеру економіки міста.

Елементи герба розташовані на геральдичному щиті з верхнім синім та нижнім жовтим полями та білою окантовкою. Синій колір поряд з білим здавна є традиційними кольорами Сумщини.
Силует пам'ятника мамонту у верхній частині герба - символ прадавнього минулого посульського краю. Золоті колоски, які обрамляють силует пам'ятника, символізують землеробство - основне заняття жителів району з прадавніх часів - і вказують на основні риси характеру: працелюбність, гостинність, любов до рідної землі. Сливи на жовтому полі в нижній частині герба є запозиченим елементом з історичного герба Недригайлова 1781 року. Вони символізують природну особливість і багатство цих земель і є елементом наступництва, спадкоємництва геральдичних традицій нашого краю.

На голубому полі – золотий хрест із сяйвом, який зображує знаменитість цього міста по великому числу прихожих богомольців.

Герб Путивля затверджений досить пізно і не має ніякого вираження хвилюючої історичної долі міста. Наприкінці XVIII століття Путивль було включено до складу Курської губернії. І в серпні 1854 року він одержав герб: "Щит розділений на дві рівні частини: у верхньої — зображений Курський герб, а в нижньої золотий — червленого кольору горизонтальна смуга, на якій дві золоті цівки човників".

Ромни від часів Київської Русі знані були як місто-фортеця Посульської оборонної лінії. У свій час ратуша Ромен мала печатку, де на могилі хрест зображений як знак похованих під Ромнами багатьох захисників міста. Ця символіка ввійшла й у герб міста, що був затверджений 4 червня 1782 року: "У зеленому полі на двуступеневому узвишші золотий хрест".

Сумський герб затверджено 21 вересня 1781 року: "На срібному полі три чорні сумки з срібними перев'язами і золотими ґудзиками". Це опис з легенди про заснування м.Суми. Зображений герб було затверджено 15 лютого 1991 року на 4 сесії Сумської міської ради.

Герб розділений на дві частини: у верхній на блакитному полі на пагорбі стоїть біла церква з золотими куполами. У нижній частині на зеленому полі два навхрест покладені жовті снопи жита.
На щиті з повністю заокругленою нижньою частиною зображені геральдичні фігури, які відображають історичне значення та сьогодення району: церква – багаті духовні традиції, його відродження, снопи – сільське господарство, а зелене поле уособлює багатство та родючість.

В 1985 році до 325-річчя міста Тростянця міськрадою був проведений конкурс на кращий герб міста. Переможцями конкурсу стали Шевченко Лідія Іванівна та Харченко Володимир Іванович.
Герб міста Тростянця символізує назву населеного пункту, який виник у часи переселення селян і козаків з правобережної України на Слобожанщину в середині ХVІІ століття. На гербі зображені три тростинки з листям, вигнутими від основи центральної тростинки до символічного зображення води у формі лука, розташованого на традиційному контурі щита з написом "Тростянець" у верхній її частині. В кольоровому зображенні - контури, листя, напис "Тростянець", контури зовнішнього і внутрішнього щита, - кольору світлого золота, середина головок тростинок - оранжево-коричнева.

Щит з золотою каймою перетинає хвиляста лінія. Знизу на блакитному фоні золота козацька порохівниця, історія нашого міста. Зверху на сріблястому фоні – золота реторта (хімічна колба) – символ хімічної промисловості, та одночасно символічна цифра 6 (шоста притока річки Десна), всередині – чорною лінією кільцеподібна спіраль у вигляді намотаної плівки на бобину, графічно вирішеної як механічна шестерня.